«Ми не ховаємося за парканом нерозуміння й байдужості»

Захисники інтересів громади завжди були й будуть. Тільки от дбають про ці інтереси, якої б сфери вони не стосувалися – виробничої, соціальної чи екологічної, по-різному. Є такі «борці за справедливість», які, озброївшись картонними мечами, розмахують ними наліво й направо, волаючи: «Ганьба!» (припустім, районній владі, яка, на їхню думку, сидить, склавши руки), «Закрити!» (наприклад, велике підприємство). Але ж кричати не так і важко, хіба що горло трохи болітиме потому, закривати – й поготів, бо ламати куди легше, ніж будувати. При цьому «борці» абсолютно не зважають на те, що і влада, і керівництво підприємства докладають максимум зусиль, щоб не на словах, а на ділі захистити інтереси громадян, діючи з перспективою на майбутнє.

Перейду до конкретики. Погіршення екологічної ситуації в нашому місті (мається на увазі горезвісна «кефірня», безпосереднє відношення до якої має ТОВ «Молочна компанія Дружба») – проблема гостра й болюча. Виникла вона не вчора, і її, підкреслюю, розумне розв’язання потребує часу й немалих коштів. Слід нагадати, що в березні цього року було створено тимчасову контрольну комісію районної ради, члени якої скрупульозно вивчали ситуацію. На XXI сесії районної ради шостого скликання, яка відбулася 27 червня, депутати заслухали звіт комісії. Базуючись на висновках, викладених у звіті, прийняли рішення, виконання якого, безумовно, покращить екологічний стан Нової Одеси.

Один із пунктів цього рішення, а саме – припинити скид відходів виробництва ТОВ «Молочна компанія Дружба» у біостав – підприємство виконало 1 серпня, встановивши засувку на трубопровід для скиду стічних вод. Звичайно, це був лише перший крок. Що далі? Яких заходів вживає товариство на реалізацію рішення районної ради? Із цими та іншими запитаннями я звернулася до директора підприємства О. В. Фесенка і головного інженера Р. Я. Бітіньша.

– Руслане Янісовичу, міська рада передала товариству в оперативне користування станцію попередньої біологічної очистки відходів виробництва. Чи здатна вона ефективно функціонувати, враховуючи виробничу потужність підприємства?

– Не зовсім. Станція потребує реконструкції, точніше, дообладнання відповідно до сучасних вимог. Сьогодні ми ведемо переговори з кількома підприємствами, які надали свої технічно-комерційні пропозиції. Першим відгукнулося на наш запит київське ТОВ «Еко­флок». Його спеціалісти побували у Новій Одесі, оглянули очисні споруди й запропонували побачити на власні очі роботу виготовленого товариством обладнання. Задля цього я разом із начальником компресорного цеху С. П. Марченком та директором КП «Прибузьке» А. Д. Діденком поїхали в місто Южний Одеської області на підприємство «Дельта Вільмар», яке займається виробництвом рослинних жирів. І почули від працівників тільки позитивні відгуки. Тож, швидше всього, наше товариство скористається послугами ТОВ «Екофлок», зважаючи на пропоновані ним строки проектування, виготовлення, монтажу обладнання і, що немаловажливо, вартості робіт (700-800 тис. грн). Сподіваємося, що тендерний конкурс, вирішення різного роду «паперових» питань не затягнуться, й дообладнання СПБО буде виконано у вересні-жовтні.

– Скид відходів у біостав припинено, проте, як на мене, навіть його наявність негативно впливає на довкілля...

– Ми це добре розуміємо. У кінцевому результаті біостав має бути повністю ліквідований. Але така робота ведеться поетапно. Зараз, щоб прискорити біологічно активні процеси очищення стічних вод, зменшити неприємний запах, проводимо обробку біоставу препаратами «Тамір», «Дейри-Трит». Це робиться постійно. Одноразове внесення препаратів обходиться в суму близько 11 тис. грн.

– Олександре Васильовичу, важливою складовою розв’язання екологічної проблеми є утилізація сироватки. Що зроблено в цьому напрямку?

– Насамперед хочу сказати, що вище керівництво компанії знайоме з цією проблемою не з чуток. Врахувавши її нинішню гостроту й соціальну напругу, викликану нею, компанія, незважаючи на складну економічну ситуацію, прийняла рішення інвестувати 7 млн. грн. на побудову цеху з утилізації сироватки та виділити кошти на дообладнання станції попередньої біологічної обробки відходів виробництва. Будівництво вже розпочалося: закладено фундамент, на черзі – доставка металоконструкцій (каркасна частина цеху). Завершити будівельні роботи плануємо протягом шести-семи місяців. Прогнозована переробка сироватки – від 60 до120 тонн на добу. Можливо, що в майбутньому для зменшення витрат (це і електрозабезпечення, і опалення цеху) нам доведеться або додатково закуповувати сироватку, або утилізувати з аналогічних підприємств. До речі, перед тим як потрапити в цех з утилізації, сироватка оброблятиметься в цехах із виробництва сиру. Відповідне обладнання на суму 169 тис. грн. вже придбано й доставлено. Монтаж – найближчим часом. Додам, що це один із першочергових заходів зі зменшення кількості стічних вод.

– ТОВ «Молочна компанія Дружба» – одне з найбільших і успішних підприємств району, яке забезпечує роботою сотні мешканців міста, а новий цех – це нові робочі місця, чи не так?

– Звичайно, як мінімум – 45. До слова, торік на підприємстві працювали 268 чоловік, із початку 2013-ого їх кількість збільшилася до 320. Середня заробітна плата наших працівників 2948 грн. Мені б хотілося довести до відома жителів Новоодещини ще деякі цифри й факти. За 2012 рік товариство сплатило податків і зборів на суму 11 млн 127 тис. грн, у тому числі у місцевий бюджет – 6 млн. 103 тис. 349 грн. Кошти значні, а використовуються вони, як ви самі розумієте, в тому числі й для вирішення соціальних питань. Ми вважаємо, що спонсорство не потребує афішування, це звичайна буденна справа, але читачі мають знати – підприємство допомагає міській раді, Новоодеським ДНЗ № 2, ЗОШ № 1, районній раді ветеранів, районній організації інвалідів.

– Олександре Васильовичу, нещодавно стався порив труби каналізаційної мережі з усіма, як кажуть, витікаючими. І негайно ж розповзлися чутки, що винен у цьому сирзавод, буцімто скинувши занадто велику кількість відходів. А насправді?

– Насправді вини підприємства в цьому прикрому випадку немає. Обсяги скидів ніколи не збільшуються до гігантських розмірів, вони коливаються в межах від 60 до 100 м3 на добу, тобто відповідно до нормативів для молокопереробних підприємств. Цілком імовірно, що після засушливого літа, коли (це ні для кого не секрет) водозабезпечення міста «кульгає» на обидві ноги, пішли дощі, й вода нарешті з`явилася в оселях, її споживання різко зросло. А каналізаційна мережа, що теж не секрет, застаріла і латана-перелатана. Іржаві труби не витримали, от і результат. Оскільки товариство є постійним і, так би мовити, основним користувачем мережі, ми одразу ж допомогли міській раді ліквідувати порив, надавши техніку і спеціалістів.

І взагалі, ми ніколи не відгороджуємося від проблем міста, не ховаємося за парканом нерозуміння й байдужості. Ми – з вами, шановні новоодесити! Діяльність ТОВ «Молочна компанія Дружба» відкрита і спрямована, серед іншого, на благо міста.

– Дякую за розмову.

P.S. Це інтерв’ю може слугувати відповіддю затятим опонентам, які вкотре здійняли галас навколо пресловутої «кефірні». Вони не усвідомлюють різницю між повноваженнями районної та міської рад. Врешті-решт, їх не цікавить суть проблеми, вони не намагаються знайти шлях до її розв’язання (хоча шукати його вже не треба – він прописаний у рішенні сесії районної ради). Що ж до пориву труби каналізаційної мережі, яка веде до очисних споруд, повторю – він жодним чином не стосується нібито несанкціонованого скиду відходів виробництва ТОВ «Молочна компанія Дружба».

Ірина Решетняк