Пам’ять про подвиг – жива

IMG 954День Перемоги. Це свято – священне, як і пам’ять про мільйони загиблих на фронтах, замучених у концентраційних таборах, спалених, розстріляних, заживо похованих. Про тих, хто боровся з ворогом у партизанських загонах, кував Перемогу в тилу. Про тих, хто, пройшовши дорогами війни, залишилися живими. Пам’ять про подвиг народу в боротьбі з фашизмом має жити вічно.

Цього року тривожні події, що відбуваються на сході й півдні України, позначилися на святкуванні Дня Перемоги. Щоб запобігти провокаціям, було прийнято рішення не проводити у Новій Одесі масові заходи. Та від цього наша вдячність ветеранам не стала меншою, як і повага до них.

IMG 8049 травня працівники райдержадміністрації, районної та міської рад на чолі з керівниками району Є. В. Вербіним, О. М. Делікатним і міським головою О. П. Поляковим, члени районної спілки ветеранів Афганістану, представники громадськості міста поклали квіти до пам’ятників воїнам-визволителям та мирним жителям, закатованим у роки війни. Лягли квіти й до підніжжя пам’ятника Невідомому солдату, що в мікрорайоні Кашперівка.

На Кургані Слави до урочистого покладання квітів долучився голова облдержадміністрації М. П. Романчук.

Керівники області, району, міста відвідали ветеранів Великої Вітчизняної війни. Для них – щирі слова подяки за ратний подвиг, побажання здоров’я, родинного тепла і, звичайно, подарунки.

Зворушений був такою увагою І. І. Величко. Початок війни зустрів Іван Іванович у м. Горькому, де проходив строкову службу. Воював на Карело-Фінському фронті. Брав участь у звільненні Ленінграда, Білорусії, Західної України. Звістка про Перемогу застала його у Чехословаччині під Братиславою.

За мужність і героїзм І. І. Величко нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність», медалями «За перемогу над Німеччиною» та ювілейними.

DSCF643Обпалила війна і юність М. А. Турушевої. Пройшла Майя Андріївна через усі жахи концентраційного табору. А після визволення й до кінця вій­ни була медсестрою у військовому шпиталі. Гортаючи сторінки сімейного альбому, жінка розповіла, що її чоловік служив на есмінці «Сообра­­зительный», збудованому на Миколаївському заводі імені 61 Комунара. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоної Зірки, орденом Великої Віт­чизняної війни ІІ ступеня. Із 1957 до 1982 року працював директором Кашперівського заводу будівельних матеріалів. Федір Петрович Турушев був ініціатором створення Кургану Слави і доклав чимало зусиль, щоб Сталевий Солдат стояв саме тут. М. П. Романчук згадав одну із сторінок своєї трудової біографії. Постать Сталевого Солдата зварювальники компонували теж на заводі імені 61 Комунара, де в той час працював Микола Павлович. Він добре пам’я­тає, наскільки технічно складною і відповідальною була ця робота.

Керівник області зауважив, що одне з основних завдань влади – патріотичне виховання молоді на прикладі мужності нашого народу у війні проти фашизму.

х   х   х

DSCF662Про те, що патріотичний дух живий, а пам’ять про війну – невмируща, свідчить захід, проведений байкерами Миколаївщини, серед яких були і жителі Нової Одеси. Вражень – через край. Тут було все: і державна символіка, і дівчата в українських віночках, і юнаки у військовій формі воєнних років, і звичні для байкерів «косухи» і бандани. Та головне не зовнішній антураж, а стан душі кожного, хто за покликом серця приїхав ушанувати подвиг визволителів, уклонитися святим місцям і покласти квіти до підніжжя Сталевого солдата.

Наталія Крикун.